ЛІВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Ліва рука; протилежне правиця, права рука.
Коли це вмить як шерепне ядро в найближчу мажу, так відбитою скибою й відшматувало у запорожця аж за пальці лівицю (М. Старицький);
Коли Костюк, задихаючись, учепився обома руками в його лівицю, слідчий знову стусонув його під груди (М. Хвильовий);
Коли він, пройшовши покіс, мантачив косу, затиснувши кісся коліньми та обхопивши лівицею полотно, баби, що було серед них багато вдів, приносили Грицькові стільники лугових джмелів (В. Дрозд);
Підперши лівицею думу тяжку, Вдивляєшся тоскно за межі бескидь (Б. Олійник);
Поїзд прудко набрав ходу, мелькнув жовтий прапорець у лівиці чергового (Є. Пашковський).
2. Сукупність політичних партій лівого спрямування.
Поділ на класову лівицю або правицю (у фазі оформлення й консолідації демократії), а тепер поділ на програмну лівицю чи правицю, став панівною й універсальною рисою структурних партійних систем (з наук. літ.);
// Ліве крило політичної партії.
Жовтневі події 1908 р. стали тільки першим кроком на шляху до встановлення Фердинандом гегемонії Болгарії на Балканах. Проти агресивної зовнішньої політики активно виступали радикали, лівиця Соціал-демократичної партії (з навч. літ.);
// Сукупність депутатів, що дотримуються лівих політичних поглядів.
Парламентська лівиця ефективно блокувала всі зміни земельних відносин (з наук. літ.).
ЛІВИ́ЦЯ (ліва рука), ЛІ́ВА у знач. ім. Лівиця втримувала залізного прута, а правиця била молотом (Б. Харчук); І той, що мертвих, на баяні Загравши, розбудити вмів, Та десь побіля Обояні На лівій пальці погубив (Л. Первомайський).
-і, ж.
Ліва рука; прот. правиця.
[liwycja]
ч.
lewica
Ліви́ця:
— ліве політичне угруповання [44-1]
див. рука