СКРАЮ, З КРАЮ

СКРАЮ – З КРАЮ Скраю, присл. На межі, на кінці чогось, на початку ряду; в знач. прийм. А на хуторі я знаю Хату бідну, Хату скраю (Т.Шевченко); Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах (Н.Забіла); Іван скинув весла у перший скраю човен (М.Коцюбинський); Я живу не скраю, А з якогось боку. Як мала крижина, Мій балкон високий (Г.Чубач). З краю, ім. з прийм. Треба укладатись, треба хапатись, щоб вихопитись з краю, бо я тут не встою із військом (І.Нечуй-Левицький); \[Русалка Польова:\] Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє з краю до краю (Леся Українка); – Не з кінця починати будеш, а з краю (А. Головко).