АБА́Т, а, ч.
1. Глава католицького чоловічого монастиря.
Абати належать до прелатів церкви, займають в ієрархії місце безпосередньо після єпископа і мають право голосу на соборах (з наук. літ.);
Монахи підлягали суворому статуту: вони повинні були беззаперечно коритися своїм начальникам – абатам (з навч. літ.).
2. У Франції – католицький священик.
У Франції уже з XVI століття абатами називалися усі молоді люди духовного звання (з наук.-попул. літ.).
НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Стороженко); — Вже повтікали в Путивль і ченці Густинського монастиря з своїм ігуменом (І. Нечуй-Левицький).
-а, ч.
1) Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен.
2) У Франції – католицький священик.
Настоятель монастиря (абатства) в католицьких чернечих орденах, який має священичі свячення і повну духовну й світську владу; у Православній Церкві відповідником а. є ігумен.
[abat]
ч.
opat, przeor
Ігумен, (вона) ігуменша
Аба́т, -та; аба́ти, -тів, -там
Abbed
Abbot
Abbed
Abbot