НЕЗДВИ́ЖНИЙ

НЕЗДВИ́ЖНИЙ, а, е, поет. Те саме, що нерухо́мий1. Південний край, безлюдний край, Нездвижне море, вмерзле в небокрай (Бажан, Роки, 1957, 270). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 316.