ПОГРО́МНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Те саме, що погро́мний 2.
Розігнавши влітку 1906 р. не досить слухняну і Державну думу, царський уряд посилив репресії, розгорнув погромницьку діяльність каральних експедицій (з наук. літ.).
2. перен. Який громить (у 3 знач.), містить нападки на кого-, що-небудь.
[Павло:] Як ти міг це зробити? [Віктор:] Натякни, на що саме – і я миттю!.. [Павло:] Не балагань. Я про твою погромницьку статтю (О. Левада).
-а, -е.
1) Те саме, що погромний 2).
2) перен. Який громить (у 3 знач.), містить нападки на кого-, що-небудь.