СКРИ́КУВАННЯ

СКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. скри́кувати. Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій, схоплювання, скрикування, розмову, ходіння, що іноді спостерігається під час сну (Шк. гігієна, 1954, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.