БАЙСТРЮ́ЧИЙ, а, е, заст., зневажл.
Прикм. до байстрю́к.
Але і вранці Левантини не було. Сипала [Стручиха] тоді прокльонами, мов горохом з решета: – А, ідолова байстрюча порода! Саме перед жнивами кинула, сучого виводу дівка! (Б. Грінченко).