СТРУП, а, ч.
Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється.
У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Т. Шевченко);
Ахав [Красіцький], аж руками об поли бився, бачачи на дитячих тілах численні синяки, струпи та шрами з загоєних ран (І. Франко);
[Марина:] У мене ледве затяглася струпом від твоєї ж руки рана, а ти й струп хочеш зірвати... (М. Старицький);
Ушкрябина взялася болячим, спухлим струпом (Іван Ле);
* Образно. Роси – як ті сльози, і струпом вкривалась під ними земля (П. Панч).
стру́п, непроницаемый слой (корка), образующийся на поверхности раны из высохшего фибрина, форменных элементов излившейся крови, экссудата, лимфы и обрывков разрушенных тканевых структур. Закрывая рану, С. защищают её от проникновения возбудителей инфекции. С. можно образовать искусственно, прижигая раневую поверхность веществами, коагулирующими тканевой белок (нитрат серебра и др.), или раскалённым железом. См. также Рана.
Rzeczownik
струп m
strup m
łamistrajk m
costra f, postilla f, escara f
Струп (сухая корка на заживающей ране). Искон. Родственно греч. stryphnos «твердый, жесткий», ср.-н.-нем. strûf «шероховатый» и т. д. Корень тот же, что и в струна, строптивый (см.).
корка, покрывающая ссадину, ожоговую поверхность, рану. После отпадения С. образуется язва или поверхностный рубец (заживление под С.).
м.
croûte f; escarre f, eschare f
мед.
eschar; (на рані) scab; slough
струпний, покритий струпом (струпами) — scabby, sloughy
[strup]
ч.
strup мед.
-а, ч.
Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється.
2. korp
3. käsn
4. raig