ВИ́ТОП, у, ч.
1. Те саме, що вито́плювання.
Поступово камінь почав поступатися перед виробами із заліза, мистецтво витопу якого поширилося з гір Вірменії у XIV ст. до н. е. (з наук.-попул. літ.).
2. Те, що витоплене.
Пломеняться печі В витопах руди (П. Усенко);
І ввижаються [синові] великі рукавиці сталеварів, витопів багряні бліки [полиски], синюваті окуляри (М. Рудь).
-у, ч.
1) Те саме, що витоплювання.
2) Те, що витоплено; витоплений метал.
[wytop]
ч.
wytop