ПОВАЖАТИ

ПОВАЖА́ТИ кого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ (ВШАНО́ВУВАТИ), ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ кому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ) перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИ підсил., ОБО́ЖУВАТИ підсил., ПРИЗНАВА́ТИ розм., МАТИ ЗГЛЯДЬ на кого-що, розм., ПРА́ЗНУВАТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ (ПОЧИТА́ТИ) книжн., БЛАГОГОВІ́ТИ перед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИ підсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИ підсил. рідко, НА́ВИДІТИ діал. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); — В якому чині будеш? — спитав Тарас. — Полковник. Чи курінний по-нашому. — А козаки шанують тебе? — Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам'ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовляти й заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); — Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); — За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); — Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); (Мусій:) Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); — Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).

ЦІНУВА́ТИ (давати оцінку кому-, чому-небудь, визнавати значення когось, чогось), ЦІНИ́ТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ПОВАЖА́ТИ. — Док.: оціни́ти. Вона вміла цінувати гумор (М. Чабанівський); Дуже цінив Ізваров молоду дружину за її ясний розум (А. Шиян); Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки (О. Гончар); Ваші вірші я дуже поважаю (А. Кримський).

ПОВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.

1. Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось.

Боярська служба .. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (І. Франко);

Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар);

Інженер поважав у своєї єдиної дочки і запал, і новітні модні думки (Іван Ле);

// Високо цінити що-небудь.

Ваші вірші я дуже поважаю (А. Кримський);

В старому селі дуже поважали фізичну силу (Є. Кротевич);

// Рахуватися з чим-небудь, брати до уваги щось.

– А що, Нечипоре? а до чого отсе ти мене довів? Лайки не слухаєш, горя мого не поважаєш, п'єш (Г. Квітка-Основ'яненко);

Життя кожної людини складається з моментів, часто суперечних між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла й поважала усі ті моменти (Леся Українка);

Друге, що заставляло старого побоюватися і поважати невістку, був її зовнішній вигляд (Григорій Тютюнник).

2. розм. Віддавати перевагу чому-небудь.

Оскільки дід Григорій, кінь і Султан [собака] любили тишу і поважали мовчання, остільки Харитина, навпаки, любила голосно висловлювати свої почуття і побажання з того чи іншого приводу (О. Довженко);

– Яблука? – Та я, сказати тобі правду, не дуже їх поважаю (А. Шиян).

To respect, to esteem, to have respect (for), to hold in respect; to consider, to honour, to revere

глибоко поважати — to hold in high respect (esteem)

поважати себе — to respect oneself, to have self-respect

[poważaty]

дієсл.

poważać

【未】 尊敬, 尊重, 敬重

Глибоко поважати 深为敬重, 极尊重

Паважаць

пашана

шанаваць

Поважа́ти, -жа́ю, -жа́єш