КРЕМ’ЯНИ́Й

КРЕМ’ЯНИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що кремі́нний 1. На місцях стоянок мустьєрського часу звичайно зустрічаються.. крем’яні знаряддя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 15). 2. Те саме, що кремени́стий 1. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать (Л. Укр., І, 1951, 41); Один з них не дожив до сонця й дня нового. Упав, зневажений, на крем’яну дорогу (Рильський, II, 1960, 116). 3. перен. Твердий, непіддатливий (про людину, її характер). У небіжчиці матері спадкувала [Парася] натуру,— така була мама крем’яна, що іскри хіба тільки викрешеш! (Ю. Янов., І, 1954, 119). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 334.