МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТ мор. (тонкий); ВУЖІ́ВКА діал., УЖВА́ діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув'язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев'язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); — Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив'язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).
ШВО́РА (ремінь, шнур, на якому водять собак, перев. мисливських), ШВО́РКА, ПОВОДО́К, РЕМІНЕ́ЦЬ, СМИК. — Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко); Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М. Стельмах); Вівчарка натягує поводок і починає гарчати (В. Козаченко); Двоє супутників поспішали за графом, тягнучи на ремінці собак (О. Донченко); У ріг затрублено, і під його музику Зануджені хорти самі ідуть на смик (переклад М. Рильського).
ШВО́РА, и, ж.
1. Ремінь, пасок для собак.
За лаштунками чутно голос сотника: – Хведоре! нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко);
// Кілька хортів, прив'язаних до такого ременя, паска.
У цій тиші десь почулось гавкання собак, потім на греблі показалася швора сухоребрих хортів, за якою плентався рудий чолов'яга (П. Панч).
2. діал. Те саме, що шва́ра 1.
– Скидай штельвагу та притримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (Іван Ле).
-и, ж.
1) Ремінь, пасок для собак. || Кілька хортів, прив'язаних до такого ременя, паска.
2) діал. Те саме, що швара 1).
мисл.
(для гончаків) leash