ТЕРТУ́ХА

ТЕРТУ́ХА, и, ж., діал. Напій із суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкою. Почали готувати так звану тертуху: сипали в миску перебрані ягоди й цукор, ложкою переминали все, а потім добавляли туди горілки (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 89). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 100.