КРЕ́МНІЙ, ю, ч.
Хімічний елемент з атомним номером 14, що входить до складу гірських порід, піску і т. ін.; силіцій.
Цікаво: кварковий резонанс спостерігався лише для вуглецю, кремнію та азоту, тобто для елементів середньої частини другого і третього періодів (М. Дашкієв);
З ростом кристалів виникають викривлення решітки, коли місце кремнію, скажімо, займе атом алюмінію (П. Загребельний);
Електричні властивості кремнію сильно залежать від домішок (з наук. літ.);
За поширеністю на Землі кремній посідає друге місце серед хімічних елементів (з наук.-попул. літ.).
I
осадова порода, складається переважно з кремнезему у вигляді дрібнозернистого халцедону, кварцу, інколи опалу; утворює конкрецію переважно у вапняках; сировина для керамічної продукції і абразивних матеріалів; давніше вживався для викрешування вогню; в доісторичних часах — також для виробництва зброї і знарядь праці.
II
Sі, хіміч. елемент з атомним числом 14; сірі тверді кристали; має властивості напівпровідника; є одним з осн. складників земної кори (у вигляді силікатів, алюмосилікатів, кремнезему); застосовується для виготовлення напівпровідників та як домішка до сплавів; одержано 1823 Берцеліусом.
-ю, ч.
Si; хімічний елемент IV групи періодичної системи Менделєєва; у вільному стані в природі не зустрічається.
[kremnij]
ч.
krzem хім.
КРЕ́МНІЙ (хімічний елемент, що входить до складу гірських порід); СИЛІ́ЦІЙ.
(тж. силіцій) хім. silicon, silicium
【阳】 化 硅 (Si)
Kisel, silicium
Kisel, silicium
Kisel, silisium