ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.
1. Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях.
Сашко .. вів її [машину] поволі, за всіма правилами, дивно оглядаючи круглі знаки, що їх поначіплювала міліція на стовпах (В. Кучер).
2. Навішати на що-небудь багато чогось.
Поначіпляє [чоловічок] ото тих чіпців на палицю з дзвінком, прикріпленим до її горішнього кінця посеред різнобарвних скиндячок, і йде собі тротуаром довкола ринку (І. Франко);
// Настромити на що-небудь багато чогось.
Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Л. Смілянський).
3. розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.
– Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям, що ви поначіплювали на себе (І. Нечуй-Левицький);
Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла, Довгі кісоньки взяла У віночок заплела (Л. Глібов).
-юю, -юєш і поначіпляти, -яю, -яєш, док., перех.
1) Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях.
2) Навішати на що-небудь багато чогось. || Настромити на що-небудь багато чогось.
3) розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.
Дієприслівникова форма: поначіплювавши
Поначі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш