НЮХ, ч.
1. род. у. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи.
Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (з наук.-попул. літ.);
Почуття смаку тісно зв'язане з чуттям нюху (з навч. літ.);
– У вовка .. нюх дуже гострий, і він за п'ять кілометрів чує рушницю (П. Козланюк).
2. род. у, перен., розм. Проникливість, інтуїція, хист.
Нюх підказував Сагайдачному, що зроблено це навмисне (З. Тулуб);
Дещо іронічно ставлячись до свого чоловіка вдома, вона вірила в його талант і нюх інженера (Ю. Шовкопляс);
Якийсь особливий розвідницький нюх мав цей стрункий, підтягнутий вояка (М. Стельмах).
3. род. а, перен., розм. Ніс, ніздрі.
Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (М. Коцюбинський).
4. род. у, заст. Невелика кількість чого-небудь (перев. тютюну), призначена для винюхування за один раз.
І всміхнувсь Микита стиха, Нюх табаки взяв і чихав (І. Франко);
– Знай, друже, такої мізерної душі, як твоя, в мене і послідній хлопець за нюх кабаки не озьме [візьме] (Г. Квітка-Основ'яненко).
О́ргани ню́ху див. о́рган.
◇ Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти (почу́ти) ню́хом (но́сом) див. відчува́ти;
Ма́ти нюх див. ма́ти²;
Ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́) див. поню́шка;
Ню́хом (но́сом) чу́ти / почу́ти див. чу́ти;
(1) Соба́чий нюх у кого – хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. щось приховане, таємне.
[Циганка (вибігла на ґанок, озираючись):] І сьогодні Герцик увесь день зорить за мною .. О, у нього собачий нюх!.. (М. Кропивницький).
ПОНЮ́ШКА розм. (невелика кількість тютюну, признач. для винюхування за один раз), ПО́НЮХ розм., НЮХ заст. Брався за все, а зробив, певне, чи не понюшку тютюну... (М. Рудь); Очевидно, ці залізничники ..продадуть за понюх табаки кого вгодно (В. Еллан); Нюх табаки взяв (Микита) і чихав (І. Франко).
ПРОНИ́КЛИВІСТЬ (здатність глибоко розуміти суть чого-небудь, правильно оцінювати щось тощо), ГЛИБИНА́, НЮХ розм., НЮ́ХАЛО розм. рідше; ІНТУЇ́ЦІЯ (здатність несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось). Проникливість і вимогливість талановитого критика — це те, чого шукає автор справжній, який хоче побачити себе у правдивому віддзеркаленні (Є. Сверстюк); Скільки винахідливості і глибини ховалося в його думках!.. (Л. Смілянський); — О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе (Панас Мирний); — Ви не тямите справжньої поезії села, ..ви вже потроху втрачаєте саме нюхало, що здатне зрозуміть дух сільської поезії (І. Нечуй-Левицький); Всю свою набуту роками обережність думки, витонченість інтуїції змобілізував Лобода (О. Гончар). — Пор. 1. пони́кливий.