ІДІО́Т

ІДІО́Т, а, ч. 1. Людина, хвора на ідіотизм (у 1 знач.). Якщо щитовидна залоза недорозвинена, то.. розумовий розвиток таких дітей також недостатній, і вони часто стають ідіотами (Шк. гігієна, 1954, 99); Ідіоти — зовсім не життєздатні істоти і, як правило, гинуть в перші роки життя (Наука.., 9, 1962, 53). 2. лайл. Дурень, недоумкувата людина. [Милевський:] Чого ви такий понурий? [Орест:] Чорт приніс язикатого Острожина,— ідіот! (Л. Укр., II, 1951, 15); [Слідчий:] Замовчи! Ідіот! Божевільний мерзотник! (Лев., Драми.., 1967, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 12.