СПРОЖОГУ

ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А. Шиян); Він не обзивався, бо спрожогу вскочив у кропиву і аж сичав, чухаючись, так йому свербіли ноги (Григорій Тютюнник).

ПОСПІ́ШНО (поспішаючи, з поспіхом), ПОСПІ́ШЛИВО, ПО́СПІХОМ, ПОСПІШКОМ, НА́СПІХ, НАШВИДКУ, НАШВИДКУРУЧ, СПІ́ШНО, КВАПЛИ́ВО, ПОКВА́ПЛИВО, ПОКВА́ПНО, ПОХА́ПЛИВО, ХАПЛИ́ВО, ПО́ХАПЦЕМ, ПО́ХАПКИ, ПОБІ́ЖНО рідше, ПО́КВАПОМ розм., ГАРЯЧКО́ВО розм., ГАРЯЧКОВИ́ТО розм., ПО́ХВАТОМ розм., ПО́ХВАТЦЕМ розм., ПО́ХВАТКИ, СПО́ХВАТУ розм., СПРОЖО́ГУ (СПРОЖО́ГА) розм., ХА́ПКИ розм., ХА́ПКО розм., ХАПКОМ розм., ХАПКОМА́ розм., ПРИ́ХАПКОМ розм., ПРИ́ХАПЦІ розм., ПРИ́ХАПЦЕМ розм., ХВАТКО́М розм., ХВАТЬКОМА́ розм., ПРИ́ХВАТКОМ розм., ХВА́ТАНО заст., ПОХІ́ПЛИВО (ПОХО́ПЛИВО) діал.; НАСКОКОМ (не подумавши як слід). Мар'ян поспішно зібрав частини сепаратора, склав у мішок і залопотів через двір до потаєного виходу (С. Чорнобривець); — Пробачте, Артеме Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся несподівано, — поспішливо стріляв словами гість (А. Хижняк); Ніколи не можна поспіхом судити про людину, принаймні не знаючи, на що вона здатна, яка в роботі, як поводиться в товаристві (О. Лупій); Він наспіх допив каву, навіть не чекаючи, поки доп'є гість, перший встав із-за стола (А. Головко); Гашіца перебігла двір, вхопилась спішно за клямку й відхилила двері (М. Коцюбинський); Квапливо пробігають кілька спізнілих робітників (І. Кочерга); Плетенецький поквапливо благословив селян (З. Тулуб); Працював (Степан) поквапно, нервово, пильно поглядаючи час від часу на барліг (В. Гжицький); Михайло розпалився, йому очі блищали, і він похапливо розбирав мої хворобливі підозріння (О. Досвітній); Козолуп хапливо зводиться, біжить до дядька, мотаючи хвостом фрака (В. Винниченко); Провора похапцем обмацав ноги, руки, плечі, наче не вірив сам собі (О. Донченко); Вранці вставала (Тося), як і завжди, похапки снідала і поспішала в колгоспну контору, де працювала обліковцем (О. Підсуха); Побіжно і схвильовано розказую по дорозі своєму товаришеві страшне оповідання полоненого (Мирослав Ірчан); На розі вулиці Романенко зіткнувся лицем в лице з Заболотним. Той поквапом привітався з явним наміром продовжувати свою путь (С. Журахович); Він думав, що сказати, він гарячково працював мозком, чим налякати юнака, чим його доконати (Григорій Тютюнник); Партизани почали гарячковито готуватися до нових боїв (М. Стельмах); Вона похватом намагалась перевести розмову на іншу тему (О. Копиленко); Щось кольнуло в груди, схопилась (Маріка) похватцем із печі (С. Васильченко); Надія, не вагаючись, забрала паспорт, спохвату згребла в чемодан пожитки і прожогом вилетіла з готелю (Я. Баш); Стояти їй часу нема. Натисне (старість) на клямку, зайде спрожогу. Тоді ми нахабою лаєм небогу (переклад В. Мисика); Мурашкова хапки побігла до дверей, не подавши Селабросові руки на прощання (І. Нечуй-Левицький); Захоплена цвітами дівчина бере хапко в долоні і топить устонька у квіточках червоних (Уляна Кравченко); Їжа здавалася незвичайною, святковою, споживали її хапкома (М. Олійник); (Йосип:) Сватав би вже швидше Килину. (Хвилимон:) Таке діло прихапком не коїться... (М. Кропивницький); Я ніяк не могла вибрати часу, щоб написати скільки-небудь порядного листа, а прихапцем писати не хотілось (Леся Українка); Прихапці взяв хліба шматок на дорогу (Словник Б. Грінченка); — Ой, відчиняй-но швидше, мамо! Ось Дід Мороз іде з мішком!.. — І на ялинці сірниками свічки запалюю хватком (Н. Забіла); Василина вийшла за двір, а Одарка з Яриною бігцем побігли до комори, хватькома набрали сиру, масла, яєць, меду (І. Нечуй-Левицький); Марія прихватком розтирала, зогрівала дітям ручки, щоб не поодмерзали (К. Гордієнко); Вони не фахівці, вони се мусять писати, уриваючись від іншої роботи, тим і виходить хватано, абияк (Леся Українка); Костянтин похіпливо налляв йому ще одну шклянку (А. Кримський); Треба.. наступні олімпіади готувати не наскоком, а заздалегідь (О. Довженко). — Пор. шви́дко.

СПРОЖО́ГУ, присл.

1. Дуже швидко; поспішно, прожогом.

Знову миша спрожогу кидається убік, – знову ганяє по мишоловці... (Панас Мирний);

Спрожогу перешугнувши через паркан, .. Михайлик опинився в старому вишневому садку єпископа (О. Ільченко);

Катерина спрожогу підхопилась на руку, скинула з себе кожух, відчула свіжу прохолоду (О. Копиленко);

Ось уже кулі гудуть над головою ворога. Кинувся він спрожогу тікати (з легенди);

// Раптово.

Кат, мовби наштовхнувшись на щось невидиме або ж спіткнувшись на рівному, спрожогу зупинився (П. Загребельний);

Дехто спрожогу стрибнув у болото, і його поглинула драговина (С. Скляренко).

2. Діючи необережно.

– Чи і той же тут проява, Котрий бджоли мої вкрав? “Тут”! – спрожогу сам роззява Винуватець іскричав [закричав] (І. Манжура).

розм.

rashly

див. раптом; спересердя

Спрожо́гу, присл.