ПО-ВО́ВЧОМУ, присл.
Як вовк, вовки, подібно до вовка, вовків.
В очах засвітилась злість .. Він дивився спідлоба, якось по-вовчому (І. Нечуй-Левицький);
Тимко підскочив до грека ззаду, палицею, якою мішав огонь, стьобнув по шиї .. Цівадіс сів, тяжко, по-вовчому завивши (Григорій Тютюнник);
Досвідчений охотник [мисливець] заранi вже знає, де вони є [вовки], бо прислухається до їхнього виття, а то й сам, виючи по-вовчому, викликає їх на вiдповiдь, щоб уже напевно знати, де саме вони лежать (Остап Вишня);
Масим ішов у тумані по-вовчому. Зробить крок, послухає, послухає, зверне ліворуч, зверне праворуч (І. Багряний);
// перен. Люто, хижо.
Очі всіх горять по-вовчому. Кожне, видно, лише шукало приключки, щоб помститися (У. Самчук);
Біля крайніх хаток, при дорозі, стояло двоє, сторожко і знедобра позиркуючи і розгоряючись очима по-вовчому: на перехожого, що ніс мішок (В. Барка).
ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Стельмах); Дарка говорила не дуже-то привітно, але все ж не так понуро та жорстоко, як недавно до Зоні (Леся Українка); Вона потрапила в пастку, хижо й підступно підготовлену ворогом пастку (Ю. Бедзик); Він зупинився на дорозі і злісно погрозив кулаком на село (М. Стельмах); Наполеон зайняв Смоленськ, по-варварському спалив його і продовжував свій похід на Москву (з підручника); Як пройдете ви через місток, буде село Сеньків. Сильно дуже, по-звірячому зруйнували його гітлерівці... (Остап Вишня); — Повтори мені, що ти сказав? — Денис по-вовчому глянув на батька. — Сказав, що виключили... (М. Ю. Тарновський); Вовк .. кілька разів сердито, з запеклістю клацнув на Остапа зубами, крутнувсь і щез у комишах (М. Коцюбинський); Мокрина яро й якось дико блискала карими очима (І. Нечуй-Левицький).