БАХУР

БЕЗБА́ТЧЕНКО розм. (позашлюбний син), БАЙСТРЮ́К зневажл., лайл., БАЙСТРЯ́ зневажл., лайл., БА́ХУР зневажл. рідше. — Але я ж знатиму, я, я, що воно моє.. Я не хочу, щоб воно росло, мов бур'ян, як трава, недоглянута, без батька.. Щоб змалку казали, що воно безбатченко &́9;(Є. Гуцало); Люде (люди) дивувались, що Опанас не бив жінку за байстрюка (Грицько Григоренко); То покритка, попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! (Т. Шевченко).

РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя). Доротті немов і не помітила його зажерливого погляду розпусника (І. Ле); (Женя:) Я думала, що ти чистий душею, що ти з добрим, чесним серцем, а виявилось, що ти розпутник! (М. Кропивницький); (Сестра Серафима:) Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває. А нас з тобою певно оце одрапортує матушці гумені (Панас Мирний); Старий потіпака Глядить-глядить, поки з носа Потече кабака... (Л. Глібов); Дід Кияшко бурчить невдоволено: — Паразит! Духовного званія, а такий гріховодник (Ю. Збанацький); — Яке наше життя? Як собаку оту одірвали від батька-матері, від дому і взяли сюди старого бахура тішити (Панас Мирний).

ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́К розм., ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОПЧИ́СЬКО розм., ХЛОП'Я́, ХЛОП'Я́К розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАЦА́Н фам., ПАХО́ЛОК заст., ХЛОПА́К діал., БА́ХУР діал.; ПАРУБІ́ЙКО розм., ПАРУБІ́ЙКА розм., ПАРУБЧА́К розм., ПАРУБ'Я́ розм. (підліток, що стає парубком). — Хлопець ріс крикливий і запальний. Як надходив час годування — кричав, як пуп (Григорій Тютюнник); — Ви б краще поцікавилися, що в мене народилося — хлопчик чи дівчинка (Є. Гуцало); Крадькома хлопчаки пробиралися в тиші. (До нехитрих забав кожен хлопець привик) (М. Нагнибіда); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський); Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб); Там пасли коней хлоп'яки одні, Немов хрущі, смугляві й бронзотілі (А. Малишко); — Та у нього працює Тарас Шевченко. Хороший хлоп'яга, талановитий, він усі малюнки Ширяєву робить (О. Іваненко); Надвечір другого дня до них постукав вусатий, обвішаний клуночками Горбенко. — Давайте пацана, час їхати (І. Микитенко); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитиною (О. Стороженко); Самопас я ріс, пустий хлопак (І. Франко); Бахурі ростуть, як хліб увесні. І на вінику по хаті брикають, і дєдю за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (М. Черемшина). — Пор. пі́дліток.

БА́ХУР, а, ч.

1. лайл. Розпусник; залицяльник, полюбовник.

Познайте, молодиці гожі, – З Енеєм бахурі всі схожі. Щоб враг зрадливих всіх побрав! (І. Котляревський).

2. зневажл. Позашлюбна дитина; байстрюк.

Ти поміж ними [офіцерами] шмаркач, синуля, бахур, пацан... (Ю. Андрухович).

3. діал. Хлопець; дитина.

Лиш небіжка Доця зо мною йшла, а бахурі полетіли, як вітер... (В. Стефаник);

На вулиці десь сусідка Петриха “любко солоденька” періщить, чути, бахура, аж у вухах лящить від вереску (П. Козланюк);

Берко серед села, за церквою, крамничку держав, там же й жив з хазяйкою та двома бахурами (Б. Антоненко-Давидович).

Дитина (зневажливо) [IV]

— дитина, хлопець [V]

Ба́хурі:

— дітваки, пустотливі діти (зневажливе) [21]

— дітваки, пустотливі діти [II]

[ VI, 149] «діти» (з гебр. bahur «юнак», їдіш bxor «первородний син») [ОГ]

[bahur]

ч.

podrostek, bachor

див. розпусник

Ба́хур, -ра, -рові, -ре! -хури, -рів