Значение слова "ПРОКЛАДАТИ" найдено в 17 источниках

ПРОКЛАДАТИ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ПРОКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що.

1. Класти, розташовувати що-небудь у певному напрямку, протягуючи вздовж чогось.

Я люблю людей своїх. Люблю будівників, каменярів, різноробів, що копають рови, що ставлять бетонні заводи над заплавою Дніпра, хлопців, що шпунти забивають, прокладають велетенські труби по ландшафтах (О. Довженко);

Заклопотані зв'язківці вже прокладали кабель кудись вперед (О. Гончар);

З правого берега німці До толу проклали шнур, Він хитро захований в греблі Між виступів і амбразур (М. Нагнибіда);

// Будувати, споруджувати що-небудь уздовж чогось, просуваючись через щось, від одного пункту до іншого.

Від входу до центрального майдану парку прокладають головну широку алею (з наук. літ.);

Народе мій! Сади в пустині ти посадив, проклав мости. З тобою в далі солов'їні мені судилося іти (В. Сосюра).

2. Утворювати, залишати за собою дорогу, слід, стежку і т. ін., ідучи, їдучи тощо.

Я, обвішаний гранатами і патронами, ходив з партизанами непролазними лісами, прокладав у нетрях стежки та дороги (Ю. Збанацький);

Ресорний візок на гумових шинах легенько покотився, прокладаючи за собою м'яку колію (О. Гончар);

Никонові довелося прокласти до річки між камінням стежку (О. Донченко);

* Образно. Сонце грає у хвилях, прокладає золоту доріжку (Ю. Збанацький);

Дружба порвалася, і зрада між ними проклала зміїні стежки (О. Іваненко);

// у сполуч. зі сл. борозна. Залишати за собою слід, орючи, розпушуючи землю сільськогосподарським знаряддям.

Коли Микула прокладав ще одну борозну понад лісом, де корчі випирали із землі, кінь його раптом зупинився (С. Скляренко);

* Образно. Тридцять років прокладає Михайло Чабанівський нові борозни на літературній ниві, тридцять років ділиться з читачем своїми радощами, мріями, болючими тривогами (із журн.);

// у сполуч. зі сл. ручка, розм. Викошувати смугу шириною у змах коси.

Першим пішов, прокладаючи ручку, бригадир Семен Новак (І. Цюпа).

3. перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Рухатися, просуватися вперед, усуваючи якісь перешкоди на своєму шляху, розчищаючи, звільняючи шлях від кого-, чого-небудь.

[Річард:] Геть! Розступіться, дайте шлях! .. (Кидається крізь юрбу, прокладаючи собі дорогу до дверей) (Леся Українка);

Час іде, а з ним все стає зужите І нетривале. Так ріка міняє звичайне ложе, Прокладає путь .. рівну (М. Зеров);

– Може, сокирами доведеться в деяких місцях прокладати собі шлях (О. Донченко);

Він спробував пробитися наперед, але хоч як шарахалися люди від його хропучого коня, він не зміг прокласти собі дороги (З. Тулуб);

Наш танк проклав дорогу для піхоти, крізь дріт колючий виламав прохід (І. Гончаренко);

// перен. Відкривати для інших можливість доступу кудись, здійснюючи перший політ, плавання і т. ін.

Над вічними льодами, Над Північним океаном, В гострій птичій далині, Прокладають путь сувору Молоді аеронавти (М. Рильський);

// перен. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь, для досягнення чогось; допомагати кому-небудь досягти чогось.

Скорбна доля наша, Людей, що прокладають новий шлях Буду́щини, відвічні скали ломлять, Обвалюють відвічнії запори (І. Франко);

[Ганна Андріївна:] Трьом поколінням я прокладала стежку в життя. Я виховувала в них найвеличніше почуття – любов до людини і вірність своєму народу, Вітчизні (Ю. Мокрієв);

Про те, як прокласти шлях до щастя, не один писав філософ. Але жоден з них не зміг розв'язати цього питання (П. Тичина).

4. спец. Накреслювати на карті напрямок руху корабля або літака для визначення його місцеперебування.

“Буревісник” не зменшував ходу. Він тільки йшов зигзагами, про всяк випадок остерігаючись торпеди. Тепер штурман прокладав курс уже не за радіопеленгатором і не на світло пожежі, а за шумопеленгатором (М. Трублаїні).

5. діал. Складати (вірш, пісню тощо).

Знаю тілько, що про неї І пісню проклали. Я чув тойді [тоді], на досвітках Дівчата співали (Т. Шевченко).

◇ Наве́сти (прокла́сти і т. ін.) міст див. наво́дити;

(1) Проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) до се́рця чийого – домагатися розуміння, прихильності, любові в кого-небудь.

Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до .. серця [глядача] (О. Довженко);

(2) Проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) [собі́] шлях (шляхи́, доро́гу, сте́жку, путь) в чому і без дод.:

а) бути зачинателем, провідником чого-небудь.

Олександр Петрович Довженко завжди був серед тих, хто прокладав нові шляхи в мистецтві (із журн.);

Життя таке коротке, що неможливо віддаватися всім земним утіхам і водночас прокладати нові шляхи, скажімо, в науці (В. Канівець);

б) (зі сл. собі.) здобувати визнання; поширюватися.

Нове прокладає собі шлях, чимраз більше входить у практику (із журн.);

// добиватися певних успіхів у житті, утверджуватися.

Воздвиженський не любив науки, не поважав її, мав її тільки за спосіб прокласти собі стежку в житті (І. Нечуй-Левицький);

Іван Іванович ще малолітком Лишився сам – батьки поумирали, І сам собі дорогу життьову Він торував (М. Рильський);

(3) Проклада́ти / прокла́сти (проложи́ти) сте́жечку до чого – добиватися успіхів у якійсь справі.

Мені здається, що ця моя перша проба – не лишня задля того, щоб проложити хоч невеличку стежечку і до таких утворів (Панас Мирний).


T: 35