ПРОВІНЦІА́Л

ПРОВІНЦІА́Л, а, ч., розм. Житель провінції. [Xуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься «римський громадянин» (Л. Укр., III, 1952, 173); // Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя. — Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Вільде, Сестри.., 1959, 98). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 135.