УДА́ЧЛИВИЙ, а, е.
Такий, якого супроводжує удача, якому все вдається (про людину).
[Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий .. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати... (С. Васильченко);
// Який закінчився удачею; успішний.
Цей день Надії і на заводі випав удачливим (Яків Баш).
ЩАСЛИ́ВИЙ (якому сприяє щастя, успіх, удача, якому щастить), УДА́ЧЛИВИЙ, ВЕЗУ́ЧИЙ, ТАЛА́НЛИВИЙ розм. — Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Панас Мирний); (Пан Маркел:) Розумний (Кармелюк), хитрий, дужий.. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати... (С. Васильченко); — Хіба не везуча я людина? Не висловити бажання, а воно вже справдилося (Ю. Шовкопляс); А та (циганка) йому і почала: "І щасливий, і таланливий, і у щасті, у багатстві поживеш" (Г. Квітка-Основ'яненко).
-а, -е.
Такий, якого супроводжує удача, якому все вдається (про людину). || Який закінчився удачею; успішний.
Таланний, щасний, див. щасливець
(щасливий, успішний) lucky, happy, fortunate, successful
див. щасливий