ОТОЩАТИ

ОТОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко.

1. Дуже схуднути, знесилити внаслідок недоїдання.

– А котрі воли отощали, То ті марно пропали (з народної пісні).

2. Зголодніти, охляти.

У горлі пересохло! не ївши отощала [Ївга], ноги потомились, а лихо й біда на думці усе як тут (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Я так отощав, не ївши зранку, що й радуватись не здужаю (П. Куліш).

Хлянути, зіхлянути, захлянути, охлянути, похлянути, хляти, зіхляти, захляти, охляти, охлясти, похлясти, марніти, змарніти, помарніти, див. чахнути