БЛИ́ЗЬКО (на невеликій відстані від кого-, чого-небудь), ПОБЛИЗУ́, ЗБЛИ́ЗЬКА рідше, ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм., ПО СУСІ́ДСТВУ, У (В) СУСІ́ДСТВІ рідше; НЕДАЛЕ́КО, НЕПОДАЛІ́К, НЕПОДАЛЕ́КУ розм. (при меншому ступені близькості). Підняв я поли, чимчикую, Вона ж (баба Гася) за мною навздогін: От-от настигне... близько, чую... (Л. Глібов); Близько, зараз отут, дихала холодною вогкістю річка, хоч її не видко було у пітьмі (М. Коцюбинський); Затінене осокорами двоповерхове приміщення редакції було поблизу, через вулицю (Я. Гримайло); Зовсім зблизька стоїть великий олень (О. Ільченко); Льох — ось-ось, тільки ще трохи двором (А. Головко); Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо, от-от хтось стукнув (Марко Вовчок); Що буде тут робити ця півдівчина, півжінка сама серед скель, серед полонин необозримих, по сусідству з непроходимими лісами та диким звіром в них? (Г. Хоткевич); Є за вигоном гай, од нас недалеко (А. Тесленко); Неподалік стояла низенька лавочка: хтось закопав у землю дві колоди й зверху прилаштував дошку (Є. Гуцало); Заходила ніч. Десь неподалеку чувся грізний гуркіт (І. Цюпа). — Пор. 1. о́сторонь, 1. по́руч.
ГУ́СТО (близько один біля одного), ЩІ́ЛЬНО, РЯ́СНО, ЗГУ́СТА діал.; ЗАГУ́ЩЕНО (про посіви, посадки). Навколо вигону густо наліплено хат у балці (А. Головко); Здовж усіх чотирьох стін просторої зали уставлені були крісла щільно одно коло одного (І. Франко); Там, понад морем бурхливим, слободи рясно стояли (Дніпрова Чайка); Уявіть собі: весь світ — Величезний книш плескатий,.. Звізди — мак, котрим весь книш Поприсипуваний згуста (І. Франко); В лісових культурах горіх висаджують більш загущено, чергуючи його ряди з іншими деревними породами (з газети). — Пор. 1. бли́зько.
О́СТОРОНЬ (в стороні від кого-, чогонебудь), ОКРЕ́МО, УЗБІ́Ч, ВІ́ДСТОРОНЬ розм., О́ПРІЧ заст. рідко, ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Осторонь, на пагорбі, височіла.. біла церквиця (П. Колесник); Тимко.. зайшов у хату, що стояла на городах трохи окремо (Григорій Тютюнник); Опріч людей собі ходила (Словник Б. Грінченка); — Еге-ге!.. — загув.. бородань, що досі сидів.. оподалік у кріслі (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. бли́зько.
ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Гризельда посадила поруч з собою Мавру, а проти себе її небогу Тодозю (І. Нечуй-Левицький); Я тихо йшов з тобою поряд. Юрби шумлива течія. За теплий твій, несмілий погляд Спасибі, радосте моя! (Т. Масенко); (Катря:) З тобою я в підзамче: я клялась, Що ні на крок не відступлю від тебе — І битися ми будем попліч вдвох, І умремо... (М. Старицький); Ось вони обидва стоять перед нами пліч-о-пліч (О. Довженко); І опліч пішли в полонинах, На сяйво одної мети, Два велетні, два двоєдиних По крові й по мові — брати! (С. Крижанівський); Обіч, за кілька кроків, — кузня. Двері були зачинені (А. Головко); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обік (Л. Юхвід); Сьогодні, коли перечитую ті розгублені пожовклі листочки, здається іноді, що не я те переживала, — здається — неначеб я йшла побіч — і гляділа на себе... (Уляна Кравченко); — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей? (Панас Мирний); Ставок недалечко, під боком у комуни (О. Донченко); (Карпо Карпович:) Чуже бачимо під лісом, свого не бачимо під носом (А. Крижанівський); Пійде обруч із паніматкою (П. Куліш); Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (М. Кропивницький); Кумова хата стоїть підспіль з моєю (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. бли́зько.
ПРИБЛИ́ЗНО, НЕТО́ЧНО, ОРІЄНТО́ВНО, НАБЛИ́ЖЕНО, ГРУ́БО, БІ́ЛЬШ-МЕНШ, ТАК розм., ОТА́К розм., НА О́КО розм. — Можете сказати, хоч приблизно, яка кількість води отут грається з скеллям, ну, скажімо, протягом доби? (І. Ле); Зоня заздалегідь відмічає у блокноті, скільки орієнтовно буде на похоронах вінків (Ірина Вільде); Приклад наближено еквівалентного перетворення; Бачила Ольгу Франкову, вона мені здалась більшменш такою, як завжди (Леся Українка); Проїхали так з кілометр до наступного повороту, і тут Козаков, нарешті, дав команду зупинитись (О. Гончар); Отак тридцять літ тому було б вам зазирнути до Борислава (І. Франко); Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців (С. Добровольський). — Пор. 2. бли́зько, 1. прибли́зний.
БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал. (при позначенні безпосередньої близькості); КО́ЛО (указує не тільки на безпосередню, а й на незначну відстань від кого-, чого-небудь); БЛИ́ЗЬКО, ПОБЛИЗУ́, НЕДАЛЕ́КО, НЕПОДАЛІ́К, НЕПОДАЛЕ́КУ розм. (з род. в., рідше з род. в. і прийм. в і д і без нього — при позначенні незначної відстані від кого-, чого-небудь). Чого тільки не почуєш в ці сині вечори біля вогнища! (О. Гончар); Побіля річок, озер та видолинків України є мільйони таких джерелець з цілющою і чистою водою (М. Чабанівський); Хочу встать та глянути, бо знаю, що вона сидить кінець стола, край віконця (І. Нечуй-Левицький); Там же коло греблі — окрай побережжя Сохла скрізь по вербах рибальська мережа (І. Манжура); Козаче село Глибове при самому Дніпрі (Марко Вовчок); Василь щосили махає косою і чує, як вона палить попри самий корінь стебло, що за ніч відсиріло і стало крихким (І. Чендей); Близько воза дітвора — школярі зволочини стягають у купу (А. Головко); Прилучилась до їхнього гурту і Юлька Яловець, що жила поблизу Марійки (Є. Гуцало); Недалеко нашого дому була простора громадська толока (І. Франко); В Тульчині і неподалік Тульчина проживав славетний російський полководець О. В. Суворов (І. Цюпа); Поруч із ним ішов хазяїн підводи, літній, бородатий Данило Корж із села Піски, що неподалеку від Вітрової Балки (А. Головко).
БЛИ́ЗЬКО у знач. прийм., з род. в. (указує на приблизність кількості, міри, часу), БІ́ЛЯ рідше, КО́ЛО рідше, З (ІЗ, ЗІ, ЗО перед деякими сполученнями приголосних) із знах. в., розм., ЩОСЬ ІЗ із знах. в., розм. Глянув на годинник — уже за двадцять друга, додому лишилось близько години їзди (Є. Гуцало); Одного дня до Бідулі примчали дозорці і сповістили — близько роти фашистів йде просто на табір (Ю. Збанацький); Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпиться коло тайгової дзвіниці (О. Довженко); Коло Різдвяних свят о. Василь трохи занедужав (М. Коцюбинський); Поспитавши разів зо три "хто" й "чого треба", Хорбутиха впустила мене до хати (І. Муратов); В просторій кімнаті стояло щось із п'ятнадцять столиків (М. Трублаїні). — Пор. 1. прибли́зно.
БЛИ́ЗЬКО.
1. Присл. до близьки́й 6; вищ. ст. бли́жче.
Перекладаю близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (В. Самійленко);
До вигуків близько стоять звуконаслідувальні слова (із журн.);
// у знач. пред. На невеликій відстані.
Близько лікоть, – та не вкусиш (Номис);
Близько хата, де дівчина Ворота одчинить (Т. Шевченко);
// у знач. пред. Незабаром.
[Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, Згине ніч! (Леся Українка).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення невеликої відстані між кимсь, чимсь.
Рад був [Андрій] жити близько батька, якого дуже любив і поважав (І. Франко);
Близько воза дітвора – школярі зволочини стягають у купу (А. Головко);
Бузьок гніздо в'є собі на дахах і живе близько людей (з газ.).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення приблизної кількості.
Вранці прокидаємось близько десятої години (Леся Українка);
У різних місцях України записано близько двадцяти варіантів “Пісні про Байду” (з навч. літ.);
Будніми днями близько восьмої – трапеза, потім вечірня молитва (з газ.).
(на невеликій відстані від кого-, чого-небудь) не за горами; недалеко ходити; (дуже близько) [як] рукою подати (кинути); [як] палицею (кийком, палкою, тричі палицею) кинути (докинути); під руками (рукою); під боком; коло [самого] носа, фам.; під (перед) [самим (самісіньким)] носом, зневажл.; (упритул; з сл. стояти, зіткнутися і т. ін.); лице (лицем) в лице (лицем до лиця); носом до носа (ніс у ніс), фам.
Берлін! Ти близько вже… Ти вже не за горами… (Сосюра. 2, 1958, с. 468); – Де ж той чоловік живе? – хитаючись, пита Яків. – Та вони тут: недалеко ходити (Панас Мирний, 1, 1954, с. 294); [Оришка:] Та ми духом… тут же рукою подать (Старицький, 3, 1964, с. 204); Недалеко вже й до базару – палицею кинути (Панас Мирний, 3, 1954, с. 172); До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п’ять, мабуть, буде (Цюпа, На крилах весен, 1961, с. 23); Від хутора до центральної садиби кийком докинути (Рад. освіта, 29 груд., 1973, с. 4); [Мотря:] Прийдете чи погордуєте? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути? (Кропивницький, Вибране, 1967, с. 315); – Та домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче, хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (Головко, 2, 1957, с. 16); Все це стояло тут же під рукою в невеликій шафі (Смолич, 1, 1958, с. 64); Ставок недалечко, під боком у комуни (Донченко, 1, 1956, с. 50); Вони стояли на колгоспному подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице, плече в плече – письменники і хлібороби (Рад. Україна, 23 січ., 1974, с. 3); Ще раз по вулиці пройшла вона в задумі і зненацька зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Рильський, 2, 1956, с. 244); Коло носа в’ється, а в руки не дається (Номис, № 1938); – Куди ж пак! От посватали Марту Сидорівни та й видерли її в вас під самісіньким носом (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 311).