ПОГРО́МЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до погроми́ти;
// у знач. прикм.
Смирнов був у погромленій кімнаті сам (Ю. Смолич);
Погромлена шляхта безладними табунами добігала до валів (Я. Качура);
// погро́млено, безос. пред.
– Оце я вештаюсь тут і до усього приглядаюсь – навідавсь я, накинув оком на те, що після чигиринського погромища зосталось од Корсуня, од Богуслава, од Брацлава. Хоч воно скрізь і погромлено, але там можна буде збудувать добрі фортеці (Д. Мордовець).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до погромити. || погромлено, безос. присудк. сл.
див. переможений