ЕНЕРГЕТИЗМ

ЕНЕРГЕТИЗМ - течія в філософії природознавства, яка виходить з визнання енергії першоосновою світу. Основоположником її вважається Оствальд, який у "Філософії природи" зробив спробу обґрунтувати цю тезу. Деяке пожвавлення інтересу до Е. в філософії науки мало місце після відкриття явища радіоактивності, коли виявилося, що радіоактивне випромінювання супроводжувалося деяким зменшенням маси радіоактивної речовини, а також після відкриття Ейнштейном т. зв. закону взаємозв'язку маси й енергії (Е = тс2). Проти енергетичний матеріалізм пропонує два традиційних заперечення: 1) замість матерії Е. висуває на роль першооснови буття енергію, в яку, згідно з Е., ця остання може перетворюватися; 2) Е. розриває іманентний зв'язок між матерією й рухом. У межах Е. т. зв. анігіляція елементарних часток у ядерних взаємодіях трактується як зникнення матерії й перетворення її на чисту енергію. Е. є однією з форм філософії природи, з долею якої майже ніяк не пов'язана історія сучасного природознавства.Ф. Канак

-у, ч. Ідеалістична течія в філософії та природознавстві початку 20 ст., прихильники якої заміняли поняття матерії поняттям енергії, все суще розглядали як "чистий" рух і зводили його до руху свідомості.

енергети́зм ідеалістична течія у філософії природознавства кінця 19 – початку 20 ст., яка вважає першоосновою світу енергію.

енергетизм; ч. (лат.) течія у філософії, природознавстві кінця 19 - початку 20 ст., яка вважає першоосновою світу енергію.

енергети́зм іменник чоловічого роду

физ. энергетизм

енергетизм, -у