1893-1991, рад. державний діяч; родом з України (Київщина), член більшовицької партії з 1911, 1925-28 генеральний секретар ЦК комуністичної партії України, впроваджував українізацію, водночас переслідуючи т.зв. націонал-ухильників (М. Хвильового, О. Шумського); 1932-33 один з організаторів голодомору в Україні та на Кубані, у 30-40-х активний інспіратор масових репресій, дорадник Й. Сталіна в укр. питанні; після роботи в центр. партійному апараті у Москві з 1947 знову перший секретар ЦК комуністичної партії України, організував кампанію цькування діячів укр. культури за націоналізм; з 1947 заступник, з 1953 перший заступник гол. Ради Міністрів СРСР; 1957 разом з В. Молотовим та ін. виступив проти М. Хрущова, був усунутий з партійного і державного керівництва, 1962 виключений з комуністичної партії.