ПОНАКРИ́ШУВАНИЙ

ПОНАКРИ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понакри́шувати; // понакри́шувано, безос. присудк. сл. На столі поналивано горілкою, понакришувано хліба (Мирний, І, 1949, 410). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 148.