ЖАНДА́Р

ЖАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. Знов м’я [мене] лихо допиталося: Жандарі загнали тут (Фр., XIII, 1954, 98); — Він вас зможе заховати так, щоб жандарі вас не зловили (Турч., Зорі.., 1950, 24). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 508.