ГАСНИ́К, а́, ч.
1. Пристрій для послаблення або припинення якої-небудь дії, процесу.
Застосування нової конструкції гасника коливань значно зменшує динамічні сили ресорного підвішування (з наук. літ.);
Гасник гідравлічного удару містить циліндричну камеру з приєднаними до неї вхідним та вихідним напірними патрубками (з наук.-техн. літ.).
2. Те саме, що гасни́ця.
На полиці рівним, світлим язичком горів гасник (С. Скляренко);
Тоді засвітила [мати] гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (І. Вирган);
Потримала телеграму над вогнем і криваві письмена скипілися перламутрово, сажа на склі гасника побіліла (Є. Пашковський).
3. заст. Те саме, що гаси́ло.
Загасити свічку гасником.
ГАСИ́ТЕЛЬ заст. (пристрій для гасіння свічок, світильників і т. ін.), ГАСИ́ЛЬНИК заст., ГАСИ́ЛО заст., ГАСНИ́К заст. Паламар.. час від часу позирав на нього якось чудно із-за бокових вівтарних дверець, помахуючи в руці лісковим гасильником (І. Франко).
гасника, ч., рідко.
1) Те саме, що гасниця.
2) заст. Те саме, що гасило.
див. каганець; щипці