П'Я́НИЙ, а, е.
1. Який перебуває у стані сп'яніння; нетверезий.
Скільки води не пий, а п'яним не будеш (Номис);
Раз П'яний Хрім схотів Переплигнути рів! Упав, і хоть не вбився, А все – калікою протверезився (Л. Боровиковський);
Мемет був п'яний. Він хитався на кривих ногах і вимахував руками, його рухи були безглуздими й зайвими (М. Коцюбинський);
Отой Антін, що онде п'яний викрикує на толоці, був все якийсь нещасливий. Все йшло йому з рук, а ніщо в руки (В. Стефаник);
Коло неї увесь час крутився п'яний земський лікар (М. Івченко);
Він поналивав чарки. Дістав іще з шухляди третю – для Ївги Семенівни. Але вона відмовилась. – Я вже дві чарочки наливки випила. Я вже й так п'яна (А. Головко);
* Образно. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить (Т. Шевченко);
Вогнене сонце, п'яне від крові, розсікаючи хмари, запалило обрій червоним жаром (Б. Антоненко-Давидович);
Ліс очерету хилиться п'яний, Дивиться мрійно у воду (М. Рильський);
* У порівн. А Москва так мовби ошаліла: сила беззаконія [беззаконня] завжди оп'яняє – і Москва насильничала, мов п'яна (Г. Хоткевич);
// у знач. ім. п'я́ний, ного, ч.; п'я́на, ної, ж. Той, хто перебуває у стані сп'яніння.
П'яний – як дурний (прислів'я);
– Що за диво в тім, Що в Василя все погоріло, А в тебе ногу ізломило! Погано п'яному і поночі, й з вогнем! (Л. Глібов);
– Що п'яному дивуватись, – втомлено одказав Остап. – Ого, п'яному! Що в тверезого на умі, те у п'яного на язиці, – не вгавав Гулька (М. Ю. Тарновський);
// перен. Який перебуває у стані, схожому на сп'яніння.
Я від туги зробивсь п'яний, хитаюсь (Ганна Барвінок);
– Але тобі, Мотре! Тобі якраз пора жити, втішатися й впиватися насолодою життя. – Я щастям п'яна, така п'яна, що й протвережуватися не хочу (Б. Лепкий);
Жрецький озброєний відділ .. забаву справляє: Кров'ю пролитою п'яні, танцюють вони (М. Зеров);
Дівчина, від щастя й туги п'яна, Виглядає хлопця край села (Л. Дмитерко).
2. Який буває у сп'янілої, нетверезої людини або людини, що перебуває у стані, схожому на сп'яніння.
Вона була вже п'яненька, і п'яні сльози текли по жалібно скривленому зморщеному обличчі (М. Коцюбинський);
Гучно було в пивній у Мошка. .. Круг столів сиділи п'яні, спітнілі, червоні лиця; смерділо потом, чобітьми, махоркою (В. Винниченко);
Підходжу до вікна... Обгортає зелена, п'яна лінь (С. Васильченко);
З-за рогу несподівано залунав чийсь хрипкий п'яний бас (П. Колесник);
П'яними від щастя очима Микола глянув у Надине обличчя (Д. Ткач);
// Який свідчить про стан сп'яніння (перев. багатьох людей).
Урочистий спів дивно лунав серед п'яних викриків, гармидеру та брязкоту (Леся Українка);
–Одумайся, бога ради, Тарасе! – каже Шрам (уже йому докучило слухати п'яне верзякання) (П. Куліш);
Після куті і вечері в незвично чистій і добре провітреній казармі не було ані п'яних пісень, ані лайки (З. Тулуб);
П'яний гамір та зойкіт бурхав у парку цілісіньку ніч (О. Гончар);
* Образно. Повз нахабні двері пивниць, звідки линула п'яна музика, повз арку .. він минув окрвиконком і зменшив ходу (В. Підмогильний);
// Пов'язаний з надмірним уживанням спиртних напоїв.
Сухенький та не дуже чепурно наряджений панок стояв проти халабуди і дивився на п'яне гульбище (Панас Мирний);
Говорилось стисло в ньому [дописі] про життя в глухій Обухівці .. Про п'янство голови й про п'яний розгул (А. Головко).
3. Який викликає сп'яніння; хмільний, п'янкий.
Гультяї, свавольники, дармоїди, вони [шляхтичі] іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний);
Зародивсь і п'яний плід В ароматному віночку: На лозі буяє цвіт (А. Кримський);
Я був наче п'яний од духу дикого полину, що залляв скелі і повітря своїм диханням (М. Коцюбинський);
Він почував, як прокидається в ньому давній митець-музикант, і якась дитяча радість, як п'яне зілля, .. полоскала серце (Іван Ле);
// перен. Який викликає стан, схожий на сп'яніння.
По землі розливалось тепло і наливало Василинину душу молодими першими любощами, як п'яними пахощами васильків та м'яти (І. Нечуй-Левицький);
Хотілося зірвати дубовий листок, положити його на чоло і вбирати п'яний міцний дубовий запах (М. Хвильовий);
Денні промені, як незабутній поцілунок, залишили на землі ласкаву теплинь, яка носиться густими п'яними туманами (М. Івченко);
Південь почувався в бадьорому й п'яному подихові вулиць (Ю. Яновський).
Під п'я́ну ру́ку (руч) див. рука́;
П'я́ний (п'янки́й) хліб див. хліб;
Хита́тися, як п'я́ний див. хита́тися.
◇ З п'я́них оче́й див. о́ко¹;
(1) П'я́ний як (мов, ні́би і т. ін.) квач (хлющ, хлю́ща) – дуже п'яний.
Коли це опівночі з'являється [Валер'ян]... П'яний, як квач (Є. Кравченко);
Двічі на тиждень, у суботу і в неділю, Насінник приходив на службу п'яний, як хлющ (Ю. Збанацький);
Він одзначився, серед дня В багно звалившися з коня, Мов хлюща п'яний (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
(2) Як (мов) п'я́ний:
а) хто-небудь перебуває у стані напівсвідомості, запаморочення.
[Маруся:] Чи ти знаєш, Марто, що я сеї ночі й очей не закривала? З самого досвітку ходжу та плутаюсь, як п'яна (С. Васильченко);
Мчить Андрій, мов п'яний, у посвисті куль, у шабельному блиску (О. Довженко);
б) (зі сл. іти, хили́тися і т. ін.) у різні боки, сторони.
Ідуть колонами, хитаючись, як п'яні, німецькі загони (О. Довженко);
Писав [Йосип] – куди краще від самого дяка, у того літери, мов п'яні, то сюди, то туди порозхилялися (Панас Мирний).