СПО́ТИНЬГА, присл., діал.
1. Нишком.
Пішла я ходити з хати в хату. Бо дуже довгі руки мала... Усе спотиньга й потягну що-небудь (Ганна Барвінок);
– Він і божився і хрестився, що задля того служив Дорошенкові, щоб укусить його спотиньга, як ото куса за литки, не гавкаючи, лукавий пес (Д. Мордовець);
Клишоногой спочатку завагався, а потім вернувся на своє місце, не то гарчучи, не то скімлячи – точнісінько так, як пес, якому не дозволено вхопити за литку спотинга (І. Багряний).
2. Несподівано.
Відкіль стрілка не взялася І спотиньга в стегно вп'ялася (І. Котляревський).
присл., діал.
1) Нишком.
2) Несподівано.
Спо́тиньга, присл.
див. таємно