ПРИСІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. до присі́сти 4.
Он під брамою купка селян – ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих, присілих порохом (І. Франко).
2. у знач. прикм. Який осів, став низьким.
Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя. Пригнутись попрохала в присілих дверях (Іван Ле).
-а, -е, рідко.
1) Дієприкм. акт. мин. ч. до присісти 4).
2) у знач. прикм. Який осів, став низьким.