БЕЗЛІНІ́ЙНИЙ, а, е, муз.
Який не має, не використовує лінії (у 1 знач.); невменний.
Помітної еволюції зазнає церковний спів, який значно розширює середовище побутування і наповнюється місцевими пісенними рисами. Вдосконалюється безлінійний (невменний) нотний запис (з наук. літ.);
Виконавсько-педагогічні традиції грецьких спiваків, котрі принесли у вокальну культуру Київської Русі “вісім голосів”, були систематизовані Іоанном Дамаскіним у безлінійний нотопис (з наук.-попул. літ.).