ПОПЕЛИЩЕ, ЩА,
Попелище, ща, с.
1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц.
2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 321.