КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тютюнник); По города́х теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора (Ю. Яновський); Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (М. Коцюбинський); Простіть, коли завдала Вам заходу з своїми просьбами (Леся Українка); — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід (І. Франко); — Чи ви чули, яку Тимофій має патороч із жінкою? (В. Стефаник).
ТУРБО́ТА (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось, про задоволення якихось потреб тощо), КЛО́ПІТ, ТУРБАНИ́НА підсил. розм., КЛОПІТНЯ́ підсил. розм., КЛОПОТНЕ́ЧА підсил. розм., ТУРБА́ заст., ТУРБА́ЦІЯ заст., ФАТИ́ГА діал., ГРИ́ЖА діал. Та ось підросли діти, і не раз тяжкі турботи обсідали вперту голову чоловіка (М. Стельмах); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко); Село було Турбаї, тої турбації, турботи й турбанини повне жило, от і були ті люди турбаї справжні (Ю. Яновський); Могучим серцем потухав, Від себе їжу відпихав, Не ради того, щоб вона Була сира чи нетривка; Про те не мали ми турби, Стрільцями бувши, ні журби (переклад П. Грабовського); Грижа погнала його до шинку, до якого унадився ходити щовечора (І. Франко). — Пор. неспо́кій.
КЛОПІТНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що кло́піт 1, 2.
Бабусі з онуком одна клопітня: такий непосидючий, так якусь шкоду і зробить (із журн.);
Усе життя людина кудись поспішає, бо ж усе хочеться встигнути, а тут і на роботі справи, і вдома клопітня щоденна (з газ.).
-і, ж., розм.
Те саме, що клопіт 1), 2).
див. турбота