НЕЗЛОСТИ́ВО

НЕЗЛОСТИ́ВО. Присл. до незлости́вий. Тимко, журливо посміхаючись, з любов’ю дивився на свого веселого товариша, підганяв його незлостиво (Тют., Вир, 1964, 11); — Засидівся я тут з вами, чортами, — незлостиво скаржився він (Збан., Єдина, 1959, 366). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.