Неблагозвучное, обидное прозвище. | В школе у неё было прозвище Пончик, потому что она была полной девочкой.
Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.
ПРО́ЗВИЩЕ, а, с., діал.
Прізвисько.
[Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, “маленьку мавпочку з Танагри”. [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Леся Українка);
Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко);
Не забула [Солоха] свого любого, коханого москаля, хоч не спитала вона ні його ймення, ні його прозвища (Панас Мирний).
дать кому-л. про́звище — lakap takmak
э́то его́ шко́льное про́звище — bu, onun okul lakabıdır
apodo m, mote m
дать прозвище — apodar vt, motejar vt
по прозвищу — por apodo, alias
с.
sobriquet m, surnom m
дать прозвище — surnommer vt
по прозвищу... — surnommé... (adj); dit... (adj)
(застар. глузл.) Прізвисько прикладати, прикласти кому; прикладку прикладати, прикласти кому; (рідше) докладку докладати, докласти кому; (образн.) пришпилювати, пришпилити квітку кому.|| Вона мене злодійкою узива і всякі докладки доклада. Квітка.
дать прозвище кому-либо - 给...起绰号
Rzeczownik
прозвище n
przezwisko n
jina lа kupang[w]a (ma-), jina la kupachika (ma-), lakabu (-), jina la mzaha (ma-), jina la sare (ma-), jina la utani (ma-)
-а, с., діал.
Прізвисько.
• přezdívka
• přídomek
• přízvisko
1. ök|namn
لقب ، كنيه
laqab
2. lisanimi
liikanimi