ПРОВОЛО́К

ПРОВОЛО́К, у, ч.: З проволо́ком — повагом, повільно. — Я? — сказав він вкінці з проволоком.. Хіба я тому винен, чи що? (Фр., V, 1951, 269). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 144.