БУ́ЦАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
Битися, колотися рогами.
Він [Бородавка] стоїть, схиливши голову наперед, як бик, готовий буцатися (З. Тулуб);
// розм. Битися, вдарятися лобом, головою об кого-, що-небудь (про людину).
Буцався [Григорій] головою в стовпи, пальці рук грузли в розмоклій глині (В. Дрозд).
БИ́ТИСЯ (про рогату худобу — робити удари рогами, лобом), БУ́ЦАТИСЯ розм., БУ́ЦАТИ без додатка, розм., БУ́ЦКАТИ без додатка, розм., ТУ́ЦКАТИСЯ рідко. — Док.: бу́цнутися, бу́цнути. Бичок наставляв круто лоб, хотів, видно, битись (Панас Мирний); Він (Бородавка) стоїть, схиливши голову наперед, як бик, готовий буцатися (З. Тулуб); Нагнув (Каринський) голову, мов бик, що збирається буцнути (Ю. Шовкопляс); Ходить, як овечка, а буцкає, як баран (Номис).
-аюся, -аєшся, недок.
Битися, колотися рогами. || розм. Битися, вдарятися лобами (про людей).
To butt; to butt each other