ХІЛІА́ЗМ, у, ч.
Вчення релігійної секти в середні віки про майбутнє тисячолітнє панування Христа на землі перед кінцем світу.
-у, ч.
Віра в тисячолітнє царство Бога та праведників на Землі, тобто у здійснення містично зрозумілого ідеалу справедливості ще до кінця світу.
Теологічний погляд, що проголошує настання на Землі тисячолітнього Царства Божого (Христового); на х. покликаються тепер деякі течії християнства, що виросли з Реформації (зокрема, Дослідники Святого Письма).