КЛУ́НЯ, і, ж.
Будівля для зберігання снопів, сіна, полови і т. ін., а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола.
На дворах біля клунь стояли гордо, мов князі в золотих шапках, стоги й скирти пашні. В клунях гоготіли ціпи, виготовляючи озиме насінє [насіння] (О. Кониський);
На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні (Панас Мирний);
День так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (А. Головко);
Купи запашного збіжжя заповнювали засіки вімбарів і присадкуваті конуси клунь охороняли полову од осінніх дощів (В. Домонтович);
Вдихаючи хмільний солод прогрітої клуні, Докія туго і обережно вкладала снопи, мов сповитих дітей (М. Стельмах).
КЛУ́НЯ (будівля для молотьби, зберігання збіжжя тощо), СТОДО́ЛА. Коло клуні пашня потрушена (Марко Вовчок); Семен звіз свій хліб раніш від других і склав у стодолу (М. Коцюбинський).
-і, ж.
Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола.
[kłuńa]
ж.
stodoła
клу́ня
[клун'а]
-н'і, ор. -неийу
Threshing barn; barn (for storing crops)
див. прибудова
Клу́ня, -ні, -нею; клу́ні, клунь
Асець