СТІ́ЛЬКО

СТІ́ЛЬКО, займ., присл., діал. Стільки. Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи (Мирний, IV, 1955, 32); [Степан:] Мабуть, у тебе стілько честі, як у цигана правди (Кроп., І, 1958, 409); — Ой, братику, соколоньку, Прийми мене на зимоньку. — Сестро моя, перепілко, Коли в тебе діток стілько (Укр.. лір. пісні, 1958, 441). Не сті́лько…, скі́лько… — те саме, що Не сті́льки…, скі́льки… (див. сті́льки). В них є хатчина та й помірочок, то не стілько цього хісна, скілько короводів [клопоту] за податки (Март., Тв., 1954, 46). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 714.