ХУ́ТРО (вичинена шкура хутрового звіра чи взагалі тварини з густою шерстю), ШКУ́РА, ШКУ́РКА, ФУ́ТРО діал. Жадібно хапав він срібні келихи з різьблених мисників, коштовні хутра, постави і все, що впадало йому в око (З. Тулуб); Дочка примірює до чорного пальта білий ковнірчик з заячої шкурки (Мирослав Ірчан); Шкурки сріблясто-чорних лисиць; З-за горбочка на місток Мов вродилися панські сані. Завиті в коцах та футрах, В село вертали пан і пані (І. Франко). — Пор. сму́шок.
ШУ́БА (верхній зимовий одяг з хутра, на хутрі, перев. з довгими полами), ДОХА́, ХУ́ТРО, ФУ́ТРО діал.; МАНТО́ (широка жіноча); ШУ́БКА, ХУТРЯ́НКА розм., ФУТЕ́РКО діал. (коротка, легка жіноча або дитяча). Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш); Вийшла людина. Широкі плечі Їй покривала тепла доха (М. Шеремет); Юзя лежала укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Леся Українка); Стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити (А. Свидницький); Вітер з опівночі, сніг і вишина. Сині, сині очі, шубка хутряна (В. Сосюра); Надіну хутрянку, вийду, сядемо в садочку та й просидимо цілу ніч (Словник Б. Грінченка); Мала (Люся) намір тепер улітку купити по дешевій ціні зимове футерко для Влодка (Ірина Вільде).
ФУ́ТРО, а, с., діал.
1. Хутро.
Старий, мудрий Олов'янець, голова цехів, вернув хворий з-під Збаража, куди вибрався стрічати своїх слуг з набором дорогого футра (К. Гриневичева);
Багаті пишалися шовковими вбраннями, з грецької або арабської матерії, золототканою парчею та дорогими міхами (футрами), золотими уборами, ланцюхами. (з навч. літ.).
2. Шуба.
А стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити (А. Свидницький);
Входить Володя, а за ним велетень у медвежім футрі (І. Франко).
-а, с., зах.
1) Хутро.
2) Шуба.
Фу́тро:
— одяг з хутра [22]
— хутряна шуба [19]
— шуба [31]
Хутро, бланя
Хутро