НЕЗНА́ЙКО

НЕЗНА́ЙКО, а, ч. і ж., розм. Людина, яка нічого не знає або не знає чого-небудь. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить (Укр.. присл.., 1955, 91); Гордій уже давно знав, що Федот приїхав, ..але зараз навмисне удавав із себе незнайка і поводив себе так, ніби перший раз побачив (Тют., Вир, 1964, 233). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.

Незна́йко — казковий персонаж, який, повертаючись додому, або удає, що нічого не пам’ятає, або й насправді забув своє ім’я, своїх батьків, свій дім, і тепер він нова, пе­рероджена людина з іншим іменем. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 393.