ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. — захоплена похвала, часто віршована). Михасеву статтю прочитав редактор і сказав — молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (С. Чорнобривець); О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (переклад за ред. М. Рильського); Криками окликнувся майдан, радісними схваленнями, гудом (І. Гончаренко); Я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать пеанів І хвальбою лоскотати слух (В. Симоненко); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: "Упустив рака з рота" (О. Стороженко); — Вас і бджоли не покусали б: подумали б, що ви квітка, — сказав комплімент Балабуха (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. схва́лення.
СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. (вічне існування в пам'яті людей як знак загального визнання кого-, чого-небудь); ЛУНА́ розм. (відзвук слави); ХВАЛА́, ПОХВАЛА́ заст., ОСА́ННА заст. (кому, чому — уславлення кого-, чого-небудь). Багатьом з них (бійців) ніколи вже не повернутись до рідної хати.. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки (О. Довженко); Запорука його (А. Бучми) славнозвісності — у народності (П. Тичина); Про козака Мамая не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (О. Ільченко); Вам (борцям) спліта побідні лаври Наша збурена доба, Бо то ви у ній створили Громадянина з раба (М. Чернявський); Я син землі, що родить хліб і мрію. Вона безсмертя кожному дала — Поету, космонавту, гречкосію (Д. Павличко); Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок); Моя книжка — осанна вічному, творчому життю (Уляна Кравченко).
СХВА́ЛЕННЯ (позитивне ставлення до кого-, чого-небудь), ПОХВАЛА́, БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ (БЛАГОСЛОВІ́ННЯ) (ствердження своєю згодою). Брат прислухався до всього уважно, але не виявляв ні схвалення, ні огуди (В. Козаченко); Любим гнівного Шевченка. Це найбільша похвала поетові від трудящих нашої Батьківщини (П. Тичина). — Пор. 1. похвала́.
ПОХВАЛА́, и́, ж.
1. Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення.
Ані злому кари, ані доброму похвали (Номис);
Не похвали собі, громадо! – Без неї може обійдусь, – А ради жду собі, поради! (Т. Шевченко);
Йому приємно було розмовляти з другими школярами й слухати похвал учителя (С. Ковалів);
Михасеву статтю прочитав редактор і сказав – молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (С. Чорнобривець).
2. заст. Слава, гордість.
Ти дух святий свій пронесла В їх душі вбогії! Хвала! І похвала тобі, Маріє! (Т. Шевченко);
“О, спасибі ж тобі, похвало України велика, Що ти нас слобонила [звільнила] з сього бесурменського [бусурманського] лиха!” – Козаки .. казали (П. Куліш).
3. церк. Субота п'ятого тижня великого посту.
На похвалу сорока яйцем похвалиться (Номис);
То було якраз проти похвали. До похвали вона завжди говіє (Панас Мирний).
(1) З похвало́ю – схвально.
– Он ти яка, – з похвалою сказав Дорощук і широко .. посміхнувся (М. Ю. Тарновський).
О нём отзываются с похвалой. | Заслужить похвалу. | Выслушивать похвалы. | Начальство всегда отзывается о нём с похвалой.
Качество проделанной работы — выше всяких похвал.
Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.
похвала сущ.жен.неод. (11)
ед.им.
Самая лестная похвала, которую ты мог мне сказатьПс61.
ед.вин.
(В укору, в похвалу, и в прозе, и в стихах)С1.
ед.род.
не дозволяют мне быть предметом похвалы незаслуженной или, во всяком случаеПс56.
ед.твор.
меня в краску вводите вашей похвалою.Студ. 1.6.
Знаю, что похвалою не угожу вам, хотя быПс43.
мн.им.
И похвалы мне ваши досаждают.ГоУ 2.5.
трудно самому увериться, что ваши похвалы были мне не по сердцуПс56.
Приветствия полились рекою, похвалы, лесть, более или менее сносные.Пс105.
мн.род.
Не поздоровится от эдаких похвал, И Загорецкий сам не выдержалГоУ 3.10.
а я ничьих похвал не ищу.Студ. 1.6.
мн.твор.
Не оскорбляется похвалами, а не любит их.КБ 12.