ОТОМА́НКА, и, ж.
Широкий м'який диван з подушками замість спинки і з валиками на краях.
В коминку горів огонь.., і світло полум'я падало червонявою тінню перед коминок і отоманку (О. Кобилянська);
Якимсь милим .. запахом віяло .. від усіх сих отоманок, кріселець, соф (Г. Хоткевич);
В кутку .. світить недобрими очима круглоголовий сич, поруч стоїть сап'янова отоманка (М. Стельмах).
КАНА́ПА (рід м'яких меблів), ДИВА́Н, КОЗЕ́ТКА заст.; ТАХТА́ (широка, без спинки); КУШЕ́ТКА, ОТОМА́НКА (ОТОМА́НА) (невелика, без спинки, з узголів'ям). Іван Васильович ліг на канапу та й задрімав (Остап Вишня); Марко поклав гостя на дивані, а собі до грубки підсунув кушетку (С. Чорнобривець); Настільна лампа під синім шовковим абажуром, етажерка з книжками, м'яка тахта (О. Донченко); Дарка лягає горілиць на отоманку (Ірина Вільде); Пішов я просто до своєї кімнати, де кинувсь на отоману (О. Кобилянська).
-и, ж., рідко.
Широкий м'який диван із подушками замість спинки та з валиками на краях.
[otomanka]
ж.
otomana (диван)
Отома́нка, -нки, -нці; -ма́нки, -нок
Канапа