ДІДОВО́Д, ДІДОВІ́Д

ДІДОВО́Д, ДІДОВІ́Д, во́да, ч., діал. Поводир у незрячих. — Який пан!..От коби його було так парнуло, то, певне би-м, не пожалував, не то п’ять, а й десять крейцарів на такого дідовода!.. (Фр., V, 1951, 269). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 299.