ПОВНОЛІТТЯ

ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с.

Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином.

– Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (І. Франко);

Кілька днів приглядався до доньки, вишукуючи симптомів розладу, і, не знайшовши таких, викликав до себе в кабінет і сказав уже не як лікар, а як батько, що коли вона не піде вчитися, то він, незважаючи на її повноліття, поб'є на ній ременяку до пряжки (Григорій Тютюнник);

Не буде мами й завтра, коли Євгенові мине вісімнадцять років і він переступить давно жадану межу повноліття (Б. Антоненко-Давидович);

// Повна фізична й духовна зрілість.

Змушений був [Орест] признатись собі, що його перше враження, ніби Олена на якомусь відтинку не досягла свого духовного повноліття, було помилкове (Ірина Вільде);

Встановлено, що період повноліття є сензитивним для розвитку суб'єктного самовизначення особистості (із журн.).

Вік особи, коли вона осягає повну цивільну правоздатність та дієздатність, а також весь обсяг виборчих прав (в Україні — 18 років).

Повнолі́ття, -ття; -лі́ття, -лі́ть і -лі́ттів

【中】 法 成年(年龄)

Majority, full age, the years (the age) of discretion